яр
ЯР¹, у, ч.
1. Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками.
Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри І запашне дихання тих долин, Що у лісах, заквітчані, ховались (Гр., І, 1963, 104);
На рівнинах, складених пухкими породами, дощові потоки утворюють яри (Фіз. геогр., 5, 1956, 111);
З ярів і лісу бігла тала вода до Ворскли (Шиян, Вибр., 1947, 176);
*Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
2. перен., розм. Те саме, що прі́рва 2.
Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр (Мирний, II, 1954, 259).
ЯР², і, ж.
1. діал. Ярина (у 1 знач.).
2. поет. Те саме, що весна.
Води чимало уплило в ручаю, яр цвітом крила луг (У. Кравч., Вибр., 1958, 109).
ЯР³, і, ж., розм., рідко. Те саме, що лю́тість.
Славна комсомолія з ворогами бореться, мітко націляється, у боях не змориться. Ціль ця да яр ця в пісню перетвориться (Тич., І, 1957, 185).
ЯР⁴, і, ж. Зелена фарба, яку одержують шляхом окислення міді.
Машина була дійсно гарна: ..блискаючи, як жінка золотим убором, своєю міддю, ріжучи око червоними шпицями коліс та зеленою яр’ю свого тендера,.. вона посувалась.. тихенько, плавно, з легким шелестом наче шовкової спідниці (Григ., Вибр., 1959, 365);
*У порівн. Мов небо — очиці у неї; мов яр — Зеленая плахта, зеленая юпка (Укр. поети-романтики.., 1968, 517);
// Зелене листя дерев, кущів і т. ін.
Тепле сонце встало пишно; Одягається розкішно В яр і золото долина (Щог., Поезії, 1958, 274).
Значення в інших словниках
- яр — Яр: — весна [XI] — ярий, весняний, сповнений сили, палкий, пристрасний [3] Словник з творів Івана Франка
- яр — (глибока довга западина в землі) яруга, байрак, діал. бескид, (між горами) міжгір'я, (вузький, глибокий) ущелина. Словник синонімів Полюги
- яр — Глибока западина, БАЛКА, г. звір, (глибокий) чорторий; П. прірва; ПОЕТ. весна; ЯРОК, яруга. Словник синонімів Караванського
- яр — [йар] -ру, м. (y) йару, мн. йари, йар'іy два йарие Орфоепічний словник української мови
- яр — ЯР¹, і, ж. 1. Весна. 2. Ярина. Як я [дощ] перейду три рази на ярь... возрадуються жита, пшениці і всі ярниці (Сл. Б. Грінченка). ЯР², у, ч. 1. Форма рельєфу, глибока довга западина (перев. Словник української мови у 20 томах
- яр — яр 1 іменник чоловічого роду западина яр 2 іменник жіночого роду ярина яр 3 іменник жіночого роду лютість рідко яр 4 іменник жіночого роду фарба Орфографічний словник української мови
- яр — Гнів Словник застарілих та маловживаних слів
- яр — I -у, ч. 1》 Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками. 2》 перен., розм. Те саме, що прірва 2). II -і, ж. 1》 діал. Ярина (у 1 знач.). 2》 поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яр — Ерозійна форма рельєфу, що виникає у різних породах на схилах під дією зливових і талих вод, а також антропогенних чинників — вирубування лісів, оранки, випасання худоби, будівництва на схилах; довж. — від сотень м до кількох км, шир. і глиб. Універсальний словник-енциклопедія
- яр — БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Словник синонімів української мови
- яр — Яр, я́ру, в яру́; яри́, ярі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яр — I. Яр, яру м. 1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188. 2) раст. = гав'яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. ум. яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин. Словник української мови Грінченка