ярчук
ЯРЧУ́К, а́, ч.
1. Ягня.
Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Перв., II, 1958, 134).
2. Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір’ям, боїться нечиста сила.
Полетіли [ворони] Й летячи співали: Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою. Побіжить наш ярчук В ірій їсти гадюк Зо мною (Шевч., І, 1963, 301);
— Я б і зараз,— каже [чорт], — з тобою пішов, та удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука та й півні кукурікають (Стор., І, 1957, 90);
// Те саме, що ярча́ 2.
[Лев: ] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Л. Укр., III, 1952, 222).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ярчук — див. ягня Словник синонімів Вусика
- ярчук — ЯРЧУ́К, а́, ч. 1. Ягня. Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Л. Первомайський). 2. Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір'ям, боїться нечиста сила. Полетіли [ворони] Й летячи співали: Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою. Словник української мови у 20 томах
- ярчук — ярчу́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ярчук — -а, ч. 1》 Ягня. 2》 Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір'ям, боїться нечиста сила. || Те саме, що ярча 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ярчук — ЯГНЯ́ (маля вівці), ЯГНЯ́ТКО пестл., БА́ЗЯ дит., А́ГНЕЦЬ заст., ЯРЧА́, ЯРЧУ́К (до року). От мені приснилось.. ніби край могили Пасу я ягнята (Т. Шевченко); Жалібно замекала (вівця), шукаючи ягнятко (М. Словник синонімів української мови
- ярчук — Ярчук, -ка м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене в собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Словник української мови Грінченка