1. Словник української мови в 11 томах

яса

ЯСА́, и́, ж., заст.

1. Сигнал (у 1 знач.), знак.

Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (Манж., Тв., 1955, 83);

Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: — Що? Яка яса? — Щось мріє там далеко у просторі.— Щось біле?! — Чорне, як моя коса (Л. Укр., І, 1951, 415);

Тепер я зрозумів, що потаємні сили І затамовані бурхливі голоси, Як зимова вода, під кригою струмили, Лише чекаючи весняної яси, Щоб повінню залить болота і долини (Рильський, Поеми, 1957, 266).

2. Чутка, поголос. ◊ Пуска́ти (пусти́ти) ясу див. пуска́ти.

3. Гучні звуки, гуркіт, грім.

Я в серці, друзі, пронесу Гармат важких страшну ясу (Мал., Битва, 1943, 52).

4. Вітання гарматними залпами; салют.

Турки-яничари од галери одвертали, До города Цареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали [віддавали] (Укр.. думи.., 1955, 46);

Гули в морозній вишині Церковні дзвони голосні, Розкати дальної яси, Народу світлі голоси (Бажан, Роки, 1957, 231).

5. Данина.

[Мавка (черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової)]: Ось тобі, сестро, яса! (Л. Укр., III, 1952, 234).

6. поет. Світло, сяйво.

«Дивовижна краса!» Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яса — ур., сигнал, знак; (гарматна) салют; П. чутка, поголос, розголос, розголошення; ПОЕТ. світло, сяйво; ЯСОЧКА, як зв. зіронька, ластівка, ласочка. Словник синонімів Караванського
  2. яса — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  3. яса — ЯСА́, и́, ж., заст. 1. Сигнал (у 1 знач.), знак. Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (І. Манжура); Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: – Що? Яка яса? – Щось мріє там далеко у просторі. – Щось біле?!... Словник української мови у 20 томах
  4. яса — яса́ іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  5. яса — -и, ж., заст. 1》 Сигнал (у 1 знач.), знак. 2》 Чутка, поголос. 3》 Гучні звуки, гуркіт, грім. 4》 Вітання гарматними залпами; салют. 5》 Данина. 6》 поет. Світло, сяйво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. яса — пуска́ти / пусти́ти я́су. Поширювати неправдоподібні відомості про кого-, що-небудь. Хтось пустив ясу, що десь тут серед есесівських недобитків гасають, маскуючись під рядових, відомі воєнні злочинці (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. яса — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
  8. яса — Яса, -си ж. 1) Огласка, шумъ. Ой, Хмелю, — каже, — Хмелику! вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. ЗОЮР. І. 168. 2) Салютъ, привѣтствіе пальбой. Із дванадцяти штук гармат грімали, ясу воздавали. АД. І. 217. Гостям лицарську ясу воздаємо — стріляємо. Морд. Пл. 86. Словник української мови Грінченка