яскравість

ЯСКРА́ВІСТЬ, вості, ж. Власт. за знач. яскра́вий.

Темрява на такій глибині була дуже дивною. Сонячне проміння втрачало свою яскравість (Собко, Скеля.., 1961, 118);

Астрономи вимірюють у зоряних величинах яскравість усіх небесних світил (Знання.., 4, 1974, 13);

Більшості фарфорових виробів заводу у селі Волокити-ному властива яскравість декоративного розпису (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 90);

Чи то яскравість таланту [В. Стефаника], чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним (Л. Укр., VIII, 1965, 259);

І з дивною яскравістю уявився парубкові пам’ятний джок, обізвалась в ухах мелодія «молдуваняски» (Коцюб., І, 1955, 235);

Видно, любов до рідної радянської Батьківщини увійшла в плоть і кров кожного матроса й піхотинця.. З особливою яскравістю проявилася ця любов у дні останнього третього штурму Севастополя (Кучер, Голод, 1961, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яскравість — [йаскрав'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  2. яскравість — ЯСКРА́ВІСТЬ¹, вості, ж. Властивість за знач. яскра́вий. Темрява на такій глибині була дуже дивною. Сонячне проміння втрачало свою яскравість (В. Словник української мови у 20 томах
  3. яскравість — яскра́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. яскравість — -вості, ж. 1》 Властивість за знач. яскравий. 2》 фіз. Величина, що характеризує свічення джерела світла. Яскравість зірки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. яскравість — Яскра́вість, -вости, -вості, -вістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)