1. Словник української мови в 11 томах

ясновидиця

ЯСНОВИ́ДИЦЯ, і, ж. Жін. до яснови́дець.

*У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (Рильський, III, 1956, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясновидиця — ЯСНОВИ́ДИЦЯ, і, ж. Жін. до яснови́дець. * У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  2. ясновидиця — яснови́диця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ясновидиця — -і. Жін. до ясновидець. Великий тлумачний словник сучасної мови