ять
ЯТЬ, я́тя, ч. Назва літери (Ъ) церковнослов’янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і».
Скільки літ, не зна ніхто — П’ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі. До колишнім букварі Він учив читать, писать Через іжицю і ять (Воронько, Тепло.., 1959, 35).
◊ На ять:
а) (у знач. прикм.) найвищої якості.
[Марко:] Стайня у вас і коні на ять… (М. Куліш, П’єси, 1960, 140);
б) (у знач. присл.) дуже добре.
[Шметелюк:] Хай побачать, хто такий Шметелюк! Я заробляю на ять і все одержую на ударницькі талони (Мик., І, 1957, 236).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ять — [йат'] йат'а, м. (на) -йат'і Орфоепічний словник української мови
- ять — ЯТЬ, я́тя, ч. Назва літери (Ђ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в “ї”. В українському правописі літера Ђ вживалася до середини 19 ст. Словник української мови у 20 томах
- ять — ять іменник чоловічого роду назва літери Орфографічний словник української мови
- ять — ятя, ч. Назва літери (ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який згодом в українській мові розвинувся в "і". На ять — а) (у знач. прикм.) найвищої якості; б) (у знач. присл.) дуже добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ять — на ять. 1. Прекрасний, найкращий або найвищої якості. Писав про якусь дівчину.. Дівчина на ять. Та жаль, що родичка. Приїзди, не жалкуватимеш! (А. Головко); — Якось-то косили ми з ним за проваллям. Він попереду — косар же був лепський, на ять!... Фразеологічний словник української мови
- ять — Я́ть, -ті (ж.?) Родъ рыболовнаго снаряда (но не ятір). Уман. у. Словник української мови Грінченка