ять

Значення в інших словниках

1. ять — ЯТЬ, я́тя, ч. Назва літери (Ђ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в “ї”. В українському правописі літера Ђ вживалася до середини 19 ст. Словник української мови у 20 томах
2. ять — ять іменник чоловічого роду назва літери Орфографічний словник української мови
3. ять — ятя, ч. Назва літери (ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який згодом в українській мові розвинувся в "і". На ять — а) (у знач. прикм.) найвищої якості; б) (у знач. присл.) дуже добре. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ять — на ять. 1. Прекрасний, найкращий або найвищої якості. Писав про якусь дівчину.. Дівчина на ять. Та жаль, що родичка. Приїзди, не жалкуватимеш! (А. Головко); — Якось-то косили ми з ним за проваллям. Він попереду — косар же був лепський, на ять!... Фразеологічний словник української мови
5. ять — ЯТЬ, я́тя, ч. Назва літери (Ъ) церковнослов’янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і». Скільки літ, не зна ніхто — П’ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі. Словник української мови в 11 томах
6. ять — Я́ть, -ті (ж.?) Родъ рыболовнаго снаряда (но не ятір). Уман. у. Словник української мови Грінченка