єй-єй

ЄЙ-Є́Й, виг., розм. Те саме, що єй-бо́гу.

Що Петро такий оратор, Не гадала я ніяк! Як зійшов з підмостку того, Аж від серця одлягло… єй-єй, клопоту такого В мене зроду не було! (С. Ол., Вибр., 1959, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єй-єй — єй-є́й вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови