єй-єй
ЄЙ-Є́Й, виг., розм. Те саме, що єй-бо́гу.
Що Петро такий оратор, Не гадала я ніяк! Як зійшов з підмостку того, Аж від серця одлягло… єй-єй, клопоту такого В мене зроду не було! (С. Ол., Вибр., 1959, 88).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єй-єй — єй-є́й вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови