єй-богу
ЄЙ-БО́ГУ, виг., розм. Уживається при вираженні підсиленого запевняння, заприсягання в чому-небудь.
[Маруся:] Не губи ж ти мене, не губи, мій орле! Бо пропаду, єй-богу, пропаду за тобою!.. (Кроп., І, 1958, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me