ігуменя
ІГУ́МЕНЯ, і, жін. У православній церкві — управителька жіночого монастиря.
Із келії матушки-ігумені вискочила келейниця і кидалась по подвір’ї, мов тороплена (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109);
Подорожні в’їхали на монастирське подвір’я. Спинились коло будинку ігумені (Іван Микитенко, II, 1957, 270).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ігуменя — Мати-ігуменя, настоятелька, мати-настоятелька, чернеча мати, черниця-мати, (католицька) абатиса; гуменія. Словник синонімів Караванського
- ігуменя — жін. до ігумен Словник церковно-обрядової термінології
- ігуменя — ігу́меня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ігуменя — -і, ж. У православній церкві – управителька жіночого монастиря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ігуменя — Ігу́меня, -ні, -нею, -мені, -мень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ігуменя — Ігуменя, -ні ж. Игуменья. Словник української мови Грінченка