ідилічний

ІДИЛІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до ідилії (у 1 знач.).

Ідилічний жанр;

// Який зображує мирне, безтурботне життя.

Над чим він [учитель] тепер просиджує ночі: над Марксом чи Гегелем? І як він їхню науку і переконання соціал-демократа може сполучати з ніжним, майже ідилічним живописом?.. (Стельмах, Хліб.., 1959, 23);

// Який зображується в ідиліях (у 1 знач.).

Це місце має красу щиро ідилічну. Зелень надзвичайно ясна. Не гаряче, але ясне проміння заливає садки й луги (Н.-Лев., II, 1956, 391);

Це була просто ідилічна картина, коли надвечір Уралови виходили прогулятись (Гончар, Тронка, 1963, 301);

// Власт. ідилії.

На пейзажних творах деяких поетів негативно відбиваються пасивна споглядальність, ідилічне замилування (Літ. Укр., 13.VIII 1965, 3).

2. перен. Близький до природи; мирний, безтурботний.

Буржуазія, скрізь, де вона досягла панування, зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини (Комун. маніф., 1947, 16);

Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (Вас., Незібр. тв., 1941, 165).