ідилічний
СПОКІ́ЙНИЙ (про життя, старість, сон і т. ін. — протікання якого нічим не порушується), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, МИ́РНИЙ, ІДИЛІ́ЧНИЙ, БЕЗБУ́РНИЙ поет. (Лікар:) Спокійне, впорядковане життя — найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Леся Українка); Його ж доля віднині — все життя от так грунями бігати, від погоней вічних ховатися, нічки не переспати, днини не мати супокійної (Г. Хоткевич); Ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (І. Цюпа); Огей тихо увіходить до своєї хати.. роздягається й лягає в ліжко. З другого кутка несеться мирне дихання дітей і дружини (О. Досвітній); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С. Васильченко). — Пор. 2. безтурбо́тний.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідилічний — ідилі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- ідилічний — -а, -е. 1》 Стос. до ідилії (у 1 знач.). Ідилічний жанр. || Який зображує мирне, безтурботне життя. || Який зображується в ідиліях (у 1 знач.). || Власт. ідилії. 2》 перен. Близький до природи: мирний, безтурботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідилічний — Ідилі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ідилічний — ІДИЛІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до ідилії (у 1 знач.). Ідилічний жанр; // Який зображує мирне, безтурботне життя. Над чим він [учитель] тепер просиджує ночі: над Марксом чи Гегелем?... Словник української мови в 11 томах