1. Словник української мови в 11 томах

ідол

І́ДОЛ, а, ч.

1. У язичників — статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок.

Молилася [мати] своїм пенатам І в Капітолій принесла Немалі жертви. Ублагала Капітолійський той синкліт, Щоб первенця її вітали Святії ідоли (Шевч., II, 1963, 282);

Пам’яткою культу східних слов’ян є кам’яний ідол, знайдений в р. Збруч біля м. Гусятина. Він являє собою чотиригранний стовп, увінчаний чотирма зображеннями обличчя під однією шапкою (Іст. УРСР, І, 1953, 36);

— Боги, Добрине,— це тільки ідоли, які я сам приказую відливати з золота, срібла, криці чи тесати з дерева або каменю (Оп., Іду.., 1958, 171).

2. перен., заст. Про того, кого обожнюють, перед ким схиляються, кому служать.

Він сам був ідолом для всіх сусідських паннів (Н.-Лев., І, 1956, 442);

Наш дачний ідол, учениця драмкурсів Маруся, була зараз не говірка і надто привабна, надто свіжа й молода (Вас., II, 1959, 527).

3. перен., лайл. Про нетямущу, дурну або бездушну людину.

[Микита:] Чого ти чіпляєшся до мене, ідоле? (Кроп., І, 1958, 83);

3 господаревої світлиці хтось гупає в стіну: мовляв, тихіше, ідоле! (Стельмах, Хліб.., 1959, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідол — (те, що є предметом обожнення) кумир, книжн. божество. Словник синонімів Полюги
  2. ідол — Бовван, божок, напівбог; (хто) кумир, божество, ікона; (річ) фетиш. Словник синонімів Караванського
  3. ідол — див. чорт Словник синонімів Вусика
  4. ідол — [ідол і іидол] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ідол — Бовван, божок, божище, див. кумир Словник чужослів Павло Штепа
  6. ідол — -а, ч. 1》 У язичників – статуя, що зображує бога; бовван (у 1 знач.), божок. 2》 перен. Про того, кого обожнюють, перед ким схиляються, кому служать; кумир. 3》 перен., лайл. Про нетямущу, дурну чи бездушну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ідол — рос. идол переносно — об'єкт безрозсудливого, сліпого поклоніння. Eкономічна енциклопедія
  8. ідол — і́дол іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  9. ідол — і́дол (від грец. εΐδωλον – зображення, образ, подоба) 1. В давньогрецькій філософії назва невловимого зображення предмета, яке, нібито відокремлюючись від предмета, діє на органи чуттів, викликаючи його чуттєве сприйняття. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. ідол — І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим?... Словник синонімів української мови
  11. ідол — І́дол, -ла; і́доли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ідол — (грец. — подоба) Стилізоване зображення поганського божества у вигляді статуї, що формувала стародавній культовий центр або являлась одним з головних його компонентів. Архітектура і монументальне мистецтво