ідолка
І́ДОЛКА, и, ж., заст., лайл. Жін. до і́дол 2, 3.
Надія не обманила його: на балконі стояла його ідолка, спершись на поренчата (Крим., Вибр., 1965, 338);
[Маруся:] Велике цабе! [Микита (скрегоче зубами і кидається на неї з кулаками):] Ну, ідолка, дамся я тобі взнаки!.. (Кроп., І, 1958, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me