1. Словник української мови в 11 томах

ізюбр

ІЗЮ́БР, а, ч. Великий східносибірський олень; різновид марала.

Об’єктами його [Глушака] полювання були кабан, ізюбр, ведмідь (Довж., І, 1958, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізюбр — ізю́бр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ізюбр — -а, ч. Великий східносибірський олень; різновид марала. Великий тлумачний словник сучасної мови