1. Словник української мови в 11 томах

ікластий

ІКЛА́СТИЙ, а, е. Який має великі ікла.

Навіть коли він [собака] спокійно лежить.., пильнують підрізані вуха, дума широкий лоб і так солідно звисає мокрий язик з ікластої пащі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226);

Билися два вовки, вищиривши криваві, ікласті щелепи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ікластий — ікла́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ікластий — -а, -е. Який має великі ікла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ікластий — Ікла́тий і ікла́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ікластий — Ікластий, іклатий, -а, -е Имѣющій большіе клыки, клыкастый. Харьк. у. Словник української мови Грінченка