імам
ІМА́М, а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини.
Мюриди обрали Шаміля імамом — духовним і світським правителем (Іст. СРСР, II, 1957, 162);
// Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою;
// Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті.
На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді ішани, імами, правовірні дехкани (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імам — іма́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- імам — -а, ч. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. || Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою. || Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- імам — іма́м (араб. – той, що стоїть попереду) 1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської общини, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі. Словник іншомовних слів Мельничука
- імам — В ісламі служитель, який чинить молитву в мечеті; почесний титул халіфа як духовного та релігійного керівника суспільства, у шиїтів передбачений тільки для нащадків халіфа Алі й Фатіми (дочки Мугаммада); титул видатних теологів ісламу. Універсальний словник-енциклопедія