іманентний
ІМАНЕ́НТНИЙ, а, е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм.
Гроші як міра вартості є необхідна форма прояву іманентної товарам міри вартості,— робочого часу (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 98);
Зрозуміти «своєрідність» Франка неможливо, якщо вивчати його як явище іманентне, не пов’язане і не споріднене з іншими національними культурами (Рад. літ-во, 5, 1963, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іманентний — Притаманний, властивий, своєрідний, самовистачальний Словник чужослів Павло Штепа
- іманентний — імане́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
- іманентний — -а, -е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Іманентна філософія — суб'єктивно-ідеалістичний філософський напрям, який проголошує об'єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб'єкта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іманентний — імане́нтний [від лат. immanens (immanentis) – властивий, притаманний чомусь] внутрішньо притаманний предметам або явищам, той, що випливає з їхньої природи; ¤ і-на філософія – суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії... Словник іншомовних слів Мельничука
- іманентний — Імане́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)