1. Словник іншомовних слів Мельничука

іманентний

імане́нтний

[від лат. immanens (immanentis) – властивий, притаманний чомусь]

внутрішньо притаманний предметам або явищам, той, що випливає з їхньої природи;

¤ і-на філософія – суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії, який проголошує об’єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб’єкта.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іманентний — Притаманний, властивий, своєрідний, самовистачальний Словник чужослів Павло Штепа
  2. іманентний — імане́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. іманентний — -а, -е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Іманентна філософія — суб'єктивно-ідеалістичний філософський напрям, який проголошує об'єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб'єкта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. іманентний — Імане́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. іманентний — ІМАНЕ́НТНИЙ, а, е. Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Гроші як міра вартості є необхідна форма прояву іманентної товарам міри вартості,— робочого часу (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах