1. Словник української мови в 11 томах

інвентар

ІНВЕНТА́Р, я́, ч.

1. Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства або установи.

Механізатори підготували до весняних польових робіт машинно-тракторний парк і сільськогосподарський інвентар (Колг. Укр., 2, 1956, 4);

Цього дня приїхали [залужани] за пшеницею обозом, стали розтягати інвентар: борони, рала, плуги, навіть сівалки (Тют., Вир, 1964, 369).

2. заст. Список майна, особливо рухомого.

— Віддай папери!— загукали голоси.— Які папери?— Наші, громадські. Інвентарі, йосифінські інвентарі! (Фр., VIII, 1952, 11).

∆ Живи́й інвента́р — те саме, що Живи́й ремане́нт ( див. ремане́нт).

Пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий.. інвентар (Коцюб., І, 1955, 335);

Ме́ртвий інвента́р — те саме, що Ме́ртвий ремане́нт ( див. ремане́нт).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інвентар — Інвента́р: — господарські описи в духовних, шляхетських, королівських і міських маєтках, складені власниками або орендарями;в ці майнові книги записувались панські і селянські грунти та майно; в них визначалося... Словник з творів Івана Франка
  2. інвентар — Інвента́р, инвента́р. Власність. Власностию (інвентарем) товариства є слідуючі річи:1. Книга протоколів; 2. 2 книжочці касові; 3. Печатка товариства; 4. 10 примірників статута; 5. Старі акта. 6. Бібліотека, вказана вгорі (Звідомл., 1914, 47) // див. Українська літературна мова на Буковині
  3. інвентар — [інвеинтар] -ар'у, ор. -арем, м. (на) -ар'і Орфоепічний словник української мови
  4. інвентар — Майно, майноопис, виряд, реманент Словник чужослів Павло Штепа
  5. інвентар — рос. инвентарь (від латин. inventarium — опис) — 1. Сукупність матеріальних цінностей, майно будь-якої установи чи підприємства. 2. Точний опис майна. Eкономічна енциклопедія
  6. інвентар — інвента́р 1 іменник чоловічого роду сукупність певних предметів інвента́р 2 іменник чоловічого роду список рідко Орфографічний словник української мови
  7. інвентар — Я, ч. Статеві органи (частіше — чоловічі). Штани поправ, а то інвентар вивалюється. Словник сучасного українського сленгу
  8. інвентар — -ю, ч. 1》 Сукупність господарських або інших предметів, що входять до складу майна якого-небудь господарства, підприємства чи установи. 2》 заст. Список майна, особливо рухомого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. інвентар — інвента́р (від лат. inventarium – опис) 1. Сукупність матеріальних цінностей, майно будь-якої установи чи підприємства. 2. Точний опис майна. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. інвентар — ІНВЕНТА́Р (сукупність предметів, необхідних для якоїсь галузі діяльності); РЕМАНЕ́НТ (у сільському господарстві). — Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні. Словник синонімів української мови
  11. інвентар — Інвента́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)