1. Словник української мови в 11 томах

індикативний

ІНДИКАТИВНИЙ, а, е, грам. Прикм. до індикатив.

Відносячись до особових індикативних форм дієслова, дієприслівники приймають їх часове значення (Сучасна укр. літ. м., І, , ).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індикативний — індикати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. індикативний — -а, -е, грам. Прикм. до індикатив. Індикативне планування — планування на державному рівні. Індикативне регулювання — вплив держави на виробництво за допомогою економічних важелів (економічні інвестиції, державна податкова політика та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови