1. Словник української мови в 11 томах

інерція

ІНЕ́РЦІЯ, ї, ж.

1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух, поки яка-небудь зовнішня сила не виведе його з цього стану.

Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Коцюб., І, 1955, 233);

У своїх дослідах Ньютон базувався на законах механіки, а саме на законі інерції та законі складання швидкостей (Наука.., 12, 1960, 49);

Нова пригода сталась у той момент, коли вже збігав [Біда] з горба, збігав не гальмуючи, аби з розгону за інерцією вибігти далі в поле (Трубл., І, 1955, 52);

*Образно. Ще сильна інерція старої наукової роботи (Еллан, II, 1958, 178).

◊ За іне́рцією — за звичкою, несвідомо, машинально.

Огей механічно, за інерцією хутко вдягається (Досв., Вибр., 1959, 300).

2. перен. Відсутність активності, бездіяльний стан; нерухливість, інертність.

[Аркадій:] В нашій країні.. переможено назавжди інерцію віків (Корн., І, 1955, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інерція — ІНЕРЦІЯ – ІНЕРТНІСТЬ Інерція, -ї, ор. -єю. 1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух: закон інерції, рух за інерцією (по інерції). 2. перен. Відсутність активності, бездіяльність: розумова інерція, інерція звички. Літературне слововживання
  2. інерція — ФІЗ. збереження набутого стану; У ФР. звичка <н. за інерцією>; (інертність) бездіяльність, нерухливість, обр. летаргія. Словник синонімів Караванського
  3. інерція — Инерция — inertia — Beharrungsvermögen, Trägheit, Beharrung — властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила, або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Мірою І. тіла щодо поступального руху є маса, а щодо обертального момент інерції. Гірничий енциклопедичний словник
  4. інерція — 1. безрух, нерухомість, бездіяльність, спокій 2. (руху) розгін, саморух Словник чужослів Павло Штепа
  5. інерція — рос. инерция (від латин. inertia — бездіяльність, нерухомість) — властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Eкономічна енциклопедія
  6. інерція — іне́рція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. інерція — -ї, ж. 1》 Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух, поки яка-небудь зовнішня сила не виведе його з цього стану. За інерцією — за звичкою, несвідомо, машинально. 2》 перен. Відсутність активності, бездіяльний стан; нерухливість, інертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. інерція — іне́рція (від лат. inertia – бездіяльність, нерухомість) властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила, або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Мірою І. тіла щодо поступального руху є маса, а щодо обертального – момент інерції. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. інерція — Властивість матеріальних тіл зберігати незмінним стан рівномірного прямолінійного руху або спокою, якщо на нього не діють зовнішні сили, а при дії зовнішніх сил — змінювати рух поступово. Універсальний словник-енциклопедія
  10. інерція — за іне́рцією. Несвідомо, машинально; за звичкою. Огей механічно, за інерцією хутко вдягається (Олесь Досвітній); Цигарку (капітан) за інерцією по-нічному ховав у долоні, а пальцями другої руки ненастанно м’яв заросле підборіддя (Н. Тихий). Фразеологічний словник української мови
  11. інерція — Іне́рція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)