інерція

ФІЗ. збереження набутого стану; У ФР. звичка <н. за інерцією>; (інертність) бездіяльність, нерухливість, обр. летаргія.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

інерція — ІНЕРЦІЯ – ІНЕРТНІСТЬ Інерція, -ї, ор. -єю. 1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух: закон інерції, рух за інерцією (по інерції). 2. перен. Відсутність активності, бездіяльність: розумова інерція, інерція звички. Літературне слововживання
інерція — Инерция — inertia — Beharrungsvermögen, Trägheit, Beharrung — властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила, або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Мірою І. тіла щодо поступального руху є маса, а щодо обертального момент інерції. Гірничий енциклопедичний словник
інерція — 1. безрух, нерухомість, бездіяльність, спокій 2. (руху) розгін, саморух Словник чужослів Павло Штепа
інерція — рос. инерция (від латин. inertia — бездіяльність, нерухомість) — властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Eкономічна енциклопедія
інерція — іне́рція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
інерція — -ї, ж. 1》 Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух, поки яка-небудь зовнішня сила не виведе його з цього стану. За інерцією — за звичкою, несвідомо, машинально. 2》 перен. Відсутність активності, бездіяльний стан; нерухливість, інертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
інерція — іне́рція (від лат. inertia – бездіяльність, нерухомість) властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або спокій, поки зовнішня причина (сила, або дія іншого тіла) не виведе його з цього стану. Мірою І. тіла щодо поступального руху є маса, а щодо обертального – момент інерції. Словник іншомовних слів Мельничука
інерція — Властивість матеріальних тіл зберігати незмінним стан рівномірного прямолінійного руху або спокою, якщо на нього не діють зовнішні сили, а при дії зовнішніх сил — змінювати рух поступово. Універсальний словник-енциклопедія
інерція — за іне́рцією. Несвідомо, машинально; за звичкою. Огей механічно, за інерцією хутко вдягається (Олесь Досвітній); Цигарку (капітан) за інерцією по-нічному ховав у долоні, а пальцями другої руки ненастанно м’яв заросле підборіддя (Н. Тихий). Фразеологічний словник української мови
інерція — Іне́рція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
інерція — ІНЕ́РЦІЯ, ї, ж. 1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух, поки яка-небудь зовнішня сила не виведе його з цього стану. Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Коцюб. Словник української мови в 11 томах