1. Словник української мови в 11 томах

іноходець

ІНОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч. Кінь, який бігає інохіддю.

В тяжкій роботі, в упряжі інохідці значно поступаються коням, що йдуть риссю (Конярство, 1957, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іноходець — інохо́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. іноходець — -хідця, ч. Кінь, який бігає інохіддю. Великий тлумачний словник сучасної мови