1. Словник української мови в 11 томах

інспектор

ІНСПЕ́КТОР, а, ч.

1. Посадова особа в державних установах, на підприємствах, у громадських організаціях, що здійснює нагляд і контроль за правильністю їх дій, виконанням законів, інструкцій, постанов, ухвал і т. ін.

Йосип Іванович разом з другим інспектором якості, Миргородським, вийшли, нарешті, в поле перевірити якість роботи (Панч, В дорозі, 1959, 220);

Якось на урок зайшов інспектор (Донч., V, 1957, 293);

Фінансовий інспектор; Інспектор охорони праці.

2. У чоловічих навчальних закладах дореволюційної Росії — представник адміністрації, помічник директора в навчальній і виховній роботі.

— За люлечку і тютюнець завтра у інспектора побалакаємо (Мирний, І, 1954, 336);

Губернатор запропонував інспекторові.. звільнити мене. Інспектор взяв мене на свою відповідальність і перевів до Богуслава.., в двокласову [двокласну] школу за вчителя (Вас., IV, 1960, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інспектор — Контролер, ревізор; (друкованих текстів) цензор; ПРИБ. наглядач. Словник синонімів Караванського
  2. інспектор — [інспектор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -екторие/-еиктори, -ектор'іў/-еиктоур'іў два інспекторие Орфоепічний словник української мови
  3. інспектор — Звіряч, вивіряч, наглядач Словник чужослів Павло Штепа
  4. інспектор — рос. инспектор (латин. inspec-tor — наглядач) — посадова особа, що здійснює контроль за правильністю дій підвідомчих органів і осіб або за виконанням законів у певній спеціальній галузі. Eкономічна енциклопедія
  5. інспектор — інспе́ктор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. інспектор — -а, ч. 1》 Посадова особа в державних установах, що здійснює нагляд і контроль за правильністю їхніх дій, виконанням законів, інструкцій і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. інспектор — інспе́ктор (від лат. inspector – наглядач) службова особа в державних установах, яка здійснює нагляд і контроль за правильністю дій, виконанням законів, постанов, інструкцій. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. інспектор — КОНТРОЛЕ́Р (особа, що контролює чи перевіряє когось, щось); РЕВІЗО́Р (особа, що перевіряє правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕ́КТОР (посадова особа в державних установах, на підприємствах... Словник синонімів української мови
  9. інспектор — Інспе́ктор, -ра, -рові; -то́ри́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)