1. Словник української мови в 11 томах

інструментарій

ІНСТРУМЕНТА́РІЙ, ю, ч., збірн., спец.

1. Набір інструментів (у 1, 2 знач.), що застосовується в якій-небудь спеціальності.

Блискучий лікарський інструментарій на поличках шаф вражав своєю байдужістю до хвороб (Ле, Міжгір’я, 1953, 118);

Вона [роз’їзна ремонтна майстерня] обладнана необхідним інструментарієм і.. радіофікована (Гончар, І, 1954, 524).

2. Музичні інструменти.

М. В. Лисенко зробив величезний вклад в українську музичну фольклористику також і в галузі дослідження народного інструментарію (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інструментарій — рос. инструментарий сукупність інструментів, що їх застосовують у певній галузі. Eкономічна енциклопедія
  2. інструментарій — інструмента́рій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. інструментарій — -ю, ч., збірн., спец. 1》 Набір інструментів (у 1, 2 знач.), що застосовується в якій-небудь галузі. 2》 Музичні інструменти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інструментарій — інструмента́рій сукупність інструментів, що їх застосовують у певній галузі. Словник іншомовних слів Мельничука