1. Словник української мови в 11 томах

інтеграл

ІНТЕГРА́Л, а, ч., мат. Ціла величина як сума своїх нескінченно малих частин.

Рівняння, що зв’язує незалежну змінну і шукану функцію, називають інтегралом диференціального рівняння (Курс мат. анал., II, 1956, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтеграл — рос. интеграл (від латин. integer — цілий) — границя суми нескінченно великої кількості нескінченно малих величин, одержаних певним способом з відповідної функції. Eкономічна енциклопедія
  2. інтеграл — інтегра́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. інтеграл — -а, ч., мат. Ціла величина як сума її ж нескінченно малих частин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інтеграл — інтегра́л (від лат. integer – цілий) границя суми нескінченно великої кількості нескінченно малих величин, одержаних певним способом з відповідної функції. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. інтеграл — Одне з основних понять математичного аналізу, яке трапляється у 2 тісно пов'язаних поміж собою поняттях: і. визначений і невизначений; невизначений і. функції f(x) — множина т.зв. Універсальний словник-енциклопедія