інтегральний
ІНТЕГРА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. мат. Стос. до інтеграла, інтегралів.
Перша парова машина не була б створена, якби на той час люди не пізнали інтегрального числення (Наука.., 11, 1962, 32);
Інтегральні рівняння.
2. книжн. Нерозривно зв’язаний; суцільний, єдиний.
Характерною ознакою конструкції літака «152» є застосування інтегральних частин (Наука.., 5, 1959, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інтегральний — [інтеиграл'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- інтегральний — Суцільний, цілий, цілковитий, неподільний, єдиний Словник чужослів Павло Штепа
- інтегральний — інтегра́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- інтегральний — -а, -е. 1》 мат. Стос. до інтеграла, інтегралів. Інтегральні рівняння. Інтегральна геометрія — розділ математики, в якому вивчаються характеристики геометричних об'єктів, що обчислюються звичайно за допомогою інтегрування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інтегральний — інтегра́льний пов’язаний з інтегралом; ¤ і-не числення – розділ математики, в якому вивчаються властивості та способи обчислення інтегралів; ¤ і-ні рівняння – рівняння, які зв’язують шукануфункцію та інтеграли від неї. Словник іншомовних слів Мельничука