ініціативний
ІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв’язувати що-небудь; заповзятливий.
Кінчав [школу] — кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства (Вас., Незібр. тв., 1941, 160);
Комсомолець Добротвор був хорошим, ініціативним секретарем комсомольської організації (Збан., Т. Шашло, 1949, 48);
// Який перший починає будь-яку справу, робить почин.
— Це ж ми, комсомольці, допомогли біднякам створити ініціативну групу, щоб організувати у нас колгосп (Козл., Весн. шум, 1952, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ініціативний — див. активний Словник синонімів Вусика
- ініціативний — рос. инициативный той, що стосується ініціативи; здатний до самостійних дій. Eкономічна енциклопедія
- ініціативний — ініціати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- ініціативний — -а, -е. 1》 Який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв'язувати що-небудь; заповзятливий, активний. || Який перший починає будь-яку справу, робить почин. 2》 Стос. до ініціатив. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ініціативний — ініціати́вний той, що стосується ініціативи; здатний до самостійних дій. Словник іншомовних слів Мельничука
- ініціативний — ДІЯ́ЛЬНИЙ (про людину — який виявляє особливу енергію, старанність в якійсь діяльності), ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, АКТИ́ВНИЙ, ЗАВЗЯ́ТИЙ, БОЙОВИ́Й, ІНІЦІАТИ́ВНИЙ, ЖИТТЄДІЯ́ЛЬНИЙ, РУХЛИ́ВИЙ, ПРОБИВНИ́Й. Словник синонімів української мови