істотка

ІСТО́ТКА, и, жін. Зменш.-пестл. до істота.

Побіч страшної фігури мужа якось ніби не помічали маленької істотки, але тепер от всі почули якось, що воно всім рідне, всім любе, і жаль брався серця, що от має гинути (Гнат Хоткевич, II, 1966, 259);

Він.. намацав там [під ліжком] справді маленьку, ледве живу від переляку й диму істотку (Іван Сенченко, Опов., 1959, 95).