ішачий

ІША́ЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до іша́к.

Зростав вечірній клекіт на острівках. Клубком з двигтючого шуму водоспадів, ішачого ревіння та людських голосів немов придушувало свіжу людину (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).