1. Словник української мови в 11 томах

ішан

ІША́Н, а, ч. У мусульман — керівник дервішів, який живе разом із ними в монастирях або поблизу могил мусульманських святих.

На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді ішани, імами, правовірні дехкани (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ішан — іша́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ішан — -а, ч. У мусульман – керівник дервішів, який живе разом із ними в монастирях або поблизу могил мусульманських святих. Великий тлумачний словник сучасної мови