1. Словник української мови в 11 томах

їдкий

ЇДКИ́Й, а, е.

1. Який хімічно руйнує, роз’їдає що-небудь.

Коркові й гумові пробки руйнуються їдкими речовинами (Цікава хімія, 1954, 131);

Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука і життя, 7, 1958, 8);

// Який спричиняє подразнення.

Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 132).

2. перен. Те саме, що в’їдливий 2; дошкульний, ущипливий.

Мирослава не витерпіла тих їдких докорів, — гарячі сльози бризнули з її очей (Іван Франко, VI, 1951, 60);

[Єпископ:] За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та вразливими словами? (Леся Українка, II, 1951, 231);

Він, певно, не відчув їдкого тону запитання (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 279);

В. Самійленко — тонкий майстер їдкої іронії, асоціативного розвитку комічної теми (Радянське літературознавство, 8, 1965, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдкий — (який роз'їдає що-небудь) ядучий, гризький. Словник синонімів Полюги
  2. їдкий — (дим) ядучий, гризький; (запах) гострий; (- слова) колючий, ущипливий, уїдливий, дошкульний; (розчин) тех. витравний. Словник синонімів Караванського
  3. їдкий — див. нав'язливий; уїдливий Словник синонімів Вусика
  4. їдкий — [йідкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. їдкий — Едкий — caustic — ätzend – той, що хімічно руйнує, роз’їдає що-небудь. Їдкими є, напр. мінералізовані пластові води. Див. агресивне середовище, агресивні води. Гірничий енциклопедичний словник
  6. їдкий — 1. дошкульний, вразливий, уразливий, болючий, гострий, пекучий, допікливий, колючий, див. язвительний 2. ядучий, див. їдь Словник чужослів Павло Штепа
  7. їдкий — їдки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  8. їдкий — -а, -е. 1》 Який хімічно руйнує, роз'їдає що-небудь. || Який спричиняє подразнення. 2》 перен. Те саме, що в'їдливий 2); дошкульний, ущипливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. їдкий — ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й... Словник синонімів української мови
  10. їдкий — Їдки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. їдкий — Їдки́й, -а́, -е́ 1) Рѣзкій (о вѣтрѣ). Їдкий вітер. Камен. у. 2) Съѣдомый. Земна, солома їдкіша скотині. Черниг. у. Словник української мови Грінченка