1. Словник української мови в 11 томах

їдження

Ї́ДЖЕННЯ, я, сер., діал.

1. Дія за значенням їсти 1.

Забава розпочалась, як се звичайно буває на Великдень, їдженням свяченого (Ольга Кобилянська, I, 1956, 112).

2. Їжа (у 1 знач.).

Засидження нема їдження (Номис, 1864, № 10846);

— А що, може, принести тобі якого їдження за ті гроші? (Іван Франко, II, 1950, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдження — див. ЇЖА. Словник синонімів Караванського
  2. їдження — -я, с., діал. 1》 Дія за знач. їсти 1). 2》 Їжа (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. їдження — ї́дження іменник середнього роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  4. їдження — ї́дження → їдженя Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. їдження — ЇДА́ (прийняття їжі), Ї́ЖА розм., ТРА́ПЕ́ЗА жарт., ірон., Ї́ДЖЕННЯ діал. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка); Сагайда їсть, голосно жвакаючи. Після їжі йому хочеться закурити (О. Словник синонімів української мови
  6. їдження — Їдже́ння, -ня с. = їдення. Чуб. II. 582. Драг. 281. За сидження нема їдження. Ном. № 10846. Словник української мови Грінченка