1. Словник української мови в 11 томах

їдь

ЇДЬ, і, жін., діал. Отрута.

*Образно. — Не лукав, Рогнідо! І ти і я мусимо помститись, бо зміїна їдь стопить наші серця у безсилій ненависті до спільного ворога (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдь — Їдь: — отрута [5;7;54;;III,XII] Словник з творів Івана Франка
  2. їдь — Г. отрута, трутизна; (у мові) ядучість, ущипливість. Словник синонімів Караванського
  3. їдь — див. отрута Словник синонімів Вусика
  4. їдь — див. яд Словник чужослів Павло Штепа
  5. їдь — їдь отрута (ср, ст) ◊ ї́ддю ди́хати недоброзичливо, озлоблено говорити (ср, ст): Панно Оксано, я до вас із серцем, а ви їдцю на мене дишите. Що я вам злого сказав? (Ласовська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. їдь — -і, ж., зах. Отрута. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. їдь — Їдь, ї́ді, ї́ді, ї́ддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)