їжак
ЇЖА́К, а, чол.
1. Невеличка тварина-ссавець, спина й боки якої вкриті твердими голками.
От тут-то вітри схаменулись І ну всі драла до нори; До ляса [лісу] мов Ляхи шатнулись, Або од їжака тхори (Іван Котляревський, I, 1952, 68);
Їжаки полюють уночі, а вдень ховаються в укриття (Звірі.. Карпат.., 1952, 12);
Ніна стала схожа на колючого їжака, до якого не можна доторкнутися (Олесь Донченко, V, 1957, 487);
*У порівн. Знов виростають лінії кілків, знов земля наїжується кілками, як їжак щетиною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227).
▲ Морський їжак — морська безхребетна тварина типу голкошкірих.
У водах Антарктиди трапляються молюски, морські зірки, морські їжаки, маленькі рачки й величезні кити... (Знання та праця, 12, 1965, 5).
2. перен., розм. Про коротко підстрижене волосся, що стирчить.
Обличчя майора пойняте жовтизною, а сивий їжак стриженої боксом голови надає йому якоїсь колючості (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 158);
Гайсин дивиться на тонкогубого, гостроносого в’язня з сивим їжаком на голові й думає — департаментська криса! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 170).
3. у знач. присл. їжаком, розм. Настовбурчено (про волосся, шерсть і т. ін.).
Волосся біле стирчало їжаком на його голові (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 150).
4. військ. Навхрест скріплені й обмотані колючим дротом колоди або рейки, які застосовують проти ворожих танків і піхоти.
І не бетонні доти низьколобі. Не гострі ребра ржавих їжаків І навіть не чорномундирний боббі Війну перед каналом зупинив (Микола Бажан, Роки, 1957, 180);
Міст був перегороджений протитанковими їжаками в кілька рядів, залишався тільки вузький проїзд — для однієї машини (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 202).
Значення в інших словниках
- їжак — [йіжак] -ака, м. (на) -аку/-аков'і, кл. -ачеи, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
- їжак — їжа́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- їжак — їжа́к → їж Лексикон львівський: поважно і на жарт
- їжак — Голим задом їжака не вб'єш. До небезпечного діла треба добирати способу. Казав їжак, хай буде й так. Пристає на все, нікому не противиться. Обіздрися їжу на свою хижу. Не обмовляй людей, а подивися у свою хату перше, або на себе самого. Приповідки або українсько-народня філософія
- їжак — А, ч. Мотоцикл ІЖ. Старий їжак можна дуже дешево купити. Словник сучасного українського сленгу
- їжак — (-а) ч.; мол. Мотоцикл марки "ІЖ". Заводжу, поняв, свого "їжака", по дорозі підзаправився й за півтори години був ув області (Б. Жолдак, Спокуси). * Образно. Чим завинив "їжак"? (Віче, 29.06.2000). Словник жарґонної лексики української мови
- їжак — -а, ч. 1》 Невеличка тварина-ссавець, спина й боки якої вкриті твердими голками. Морський їжак — морська безхребетна тварина типу голкошкірих. 2》 перен., розм. Про коротко підстрижене волосся, що стирчить. 3》 у знач. присл. їжаком, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- їжак — Рід ссавців ряду комахоїдних; тіло зверху вкрите голками; поширені в Євразії; живуть на узліссях і в чагарниках; довж. тіла до 30 см, хвоста — до 5 см; відчуваючи небезпеку, тварина згортається в клубок, настовбурчуючи голки; нічний хижак... Універсальний словник-енциклопедія
- їжак — їжако́м усе́. Недовірливо, підозріливо, вороже і т. ін. ставитися до кого-небудь; виражати недовіру до когось. — Давно не бачив тебе, Миколо. Ну а твої димовловлювачі? Де вони? — Під сукном. — У кого? — У вашого брата. — Бач, ти який. Їжаком усе. А я ж тебе ще на шиї катав (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- їжак — ЙО́РЖИК (чуб на голові, що стирчить догори), ЇЖА́К розм., ЇЖАЧО́К розм. Це був кволий на вигляд дідок з сивим йоржиком на голові і довгими вусами (С. Словник синонімів української мови
- їжак — Їжа́к, -ка́; їжаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- їжак — Їжак, -ка м. 1) Ежъ. Котл. Ен. І. 11. Ном. № 6388. 2) Родъ намордника съ колючками, надѣваемый на телятъ, чтобы они не могли сами сосать корову. Каменецк. у. Словник української мови Грінченка