Богородиця

БОГОРО́ДИЦЯ (у християнській релігії — назва матері Ісуса Христа), БОГОМА́ТІР, БО́ЖА МА́ТИ (ГОСПОДНЯ МА́ТИ), МА́ТИ БО́ЖА (МА́ТІР БО́ЖА), ПРЕЧИ́СТА ДІ́ВА (МА́ТИ), ДІ́ВА МАРІ́Я, ВЛАДИ́ЧИЦЯ церк., ЦАРИ́ЦЯ НЕБЕ́СНА церк., ПРЕСВЯТА́ ж. р., церк., ПРЕЧИ́СТА ж.р., церк.; МАДО́ННА (у католиків). Лукія щодня молиться Богородиці, знає молитви, житія святих читала (О. Донченко); З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам (М. Стельмах); (Матушка гуменя:) Даруй, Боже, тілько нашим розум добрий... (Голоси:) Пошли, Боже, даруй, Владичице святая! (Панас Мирний); Вона благала Пресвятую, Щоб та її... щоб та спасла, Щоб одуріть їй не дала — Пренепорочная! (Т. Шевченко); І їхала (Катерина) селом серед святочно вбраних людей, їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богородиця — (мати Ісуса Христа) Богоматір, Божа Мати, Пречиста, Пречиста Діва, Діва Марія, Владичиця, (у католиків) Мадонна. Словник синонімів Полюги
  2. Богородиця — [Богородиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. Богородиця — -і, ж. У християнській релігії – узвичаєна назва матері Христа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. богородиця — БОГОРО́ДИЦЯ, і, ж. (з великої літери). У християнській релігії – мати Ісуса Христа. В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печерської Богородиці (І. Словник української мови у 20 томах
  5. Богородиця — Богоро́диця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. Богородиця — див. Богомати; мати Словник синонімів Вусика
  7. Богородиця — Найстаріша пол. релігійна пісня (автор невідомий), яка збереглася з мелодією; час (XIII-XIV ст.) та місце виникнення уточнюються; до кінця XV ст. — лицарський та релігійний гімн. Універсальний словник-енциклопедія
  8. богородиця — Богоро́диця, -ці, -цею; -ро́диці, -ро́диць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. богородиця — БОГОРО́ДИЦЯ, і, ж. У християнській релігії — звичайна назва матері Христа. В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печорської богородиці (Н.-Лев., III, 1956, 14). Словник української мови в 11 томах
  10. Богородиця — Богородиця, -ці ж. 1) Богородица. Народився із Марії дівиці, із святої Богородиці. Чуб. ІІІ. 325. 2) Молитва къ Богородицѣ: Богородице Діво. Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Оченаш, — буде легше для нас. Ном. № 12961. Куца Богородиця. Короткая молитва. Словник української мови Грінченка