Бозя

БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк., ВСЕБЛАГИ́Й (УСЕБЛАГИ́Й) церк., ВСЕМОГУ́ЧИЙ (УСЕМОГУ́ЧИЙ) церк., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ книжн., БО́ЗЯ дит., ВИ́ШНІЙ церк., ВСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ (УСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ) церк., ЦАР НЕБЕ́СНИЙ (ОТЕ́ЦЬ НЕБЕ́СНИЙ) (ВЛАДИ́КА НЕБЕ́СНИЙ) церк. Боже великий, єдиний, Нам Україну храни (О. Кониський); Господи, якщо ти бачиш, чому мовчиш, не вдариш правдивим громом в скверну?.. (В. Шевчук); Вийшов чернець поглядом святим на море позирнути, Господа Бога й Творця вславославити... (Остап Вишня); А кругом тебе Творилося, росло, цвіло, І процвітало, і на небо Хвалу Творителю несло (Т. Шевченко); — Слава тобі, Сотворителю! От ми і в хаті (І. Нечуй-Левицький); Евеліна була в каплиці. Схиливши коліна, вона палко молилася, склавши руки і торкаючись пальцями підборіддя. Зведені до Спасителя очі сповнені були благання (Н. Рибак); Батюшка, підпивши, говорив про якесь чудо, що нібито мусить статись з волі Всевишнього на поміч білому воїнству (О. Гончар); Трудящим людям, Всеблагий, На їх окраденій землі Свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко); Вода пінить, човен пливе, Допливає середини, Страшні хвилі, страшні кручі... Допоможи, Всемогучий! (С. Руданський); Все — з наказу Передвічного, Кожна чарочка вина, — Я не винен, що судилася На роду мені вона! (А. Кримський); "Бозя все може зробити", таємно застерігала мати (Я. Качура); Все, каже, од Бога, Вседержителя святого, А більш ні од кого (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бозя — -і, ч., дит. Те саме, що боженька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бозя — БО́ЗЯ, і, ч. і ж., дит. (з великої літери). Те саме, що Бо́женька. Погримала на його [нього] Мотря, налякала, що Бозя битиме, коли таке буде робити (Панас Мирний); Не кажи цього, сину, бо то грішка; Бозя сердиться буде (С. Васильченко); – Тіточко! Адже Бозя могутніша від ворожки (О. Назарук). Словник української мови у 20 томах
  3. Бозя — Бо́зя іменник чоловічого роду, істота дит. Орфографічний словник української мови
  4. Бозя — Бо́зя Бог (м, ср, ст): Бозя добра, я, як їду в дорогу, помолюся наперед, і мені завше легко все йде (Авторка); “Молись, не молись. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. Бозя — див. Бог Словник синонімів Вусика
  6. бозя — БО́ЗЯ, і, ч:, дит. Те саме, що бо́женька. Погримала на його [Чіпку] Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51). Словник української мови в 11 томах
  7. бозя — Бозя, -зі м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. ѴІІІ. 8. 2) бозя калачі везе. Такъ говоритъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: бозя свариться. Ном. № 564. 3) піти до бозі. Пойти въ церковь. Черк. у. ум. бозінька. Словник української мови Грінченка