автохтон
АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Цюпа); Слов'яни не тільки були автохтонами на цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери (з журналу); Розповідають, що під час одного із своїх плавань Христофор Колумб був оголошений туземцями мало не богом (з газети); П'ятеро чорношкірих тубільців ретельно працювали (О. Донченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- автохтон — Автохтони: — корінне населення [44-2] Словник з творів Івана Франка
- автохтон — автохто́н 1 іменник чоловічого роду, істота тубілець автохто́н 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину автохто́н 3 іменник чоловічого роду про рослину Орфографічний словник української мови
- автохтон — див. АБОРИГЕН. Словник синонімів Караванського
- автохтон — див. абориген, туземець Словник чужослів Павло Штепа
- автохтон — -а, ч., книжн. 1》 Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. 2》 Організм, що виник у процесі еволюції в даній місцевості і, на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- автохтон — АВТОХТО́Н, а, ч. 1. Те саме, що абориге́н 1. Генетична структура населення – співвідношення у складі населення між уродженцями цієї місцевості: корінними жителями (автохтонами) і некорінними жителями (алохтонами) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- автохтон — Представник корінного первісного населення краю, на відміну від пізніше прибулого. Універсальний словник-енциклопедія
- автохтон — Автохто́н, -на, -нові; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- автохтон — АВТОХТО́Н, а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. Словник української мови в 11 томах