автохтон

див. АБОРИГЕН.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. автохтон — Автохтони: — корінне населення [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. автохтон — див. абориген, туземець Словник чужослів Павло Штепа
  3. автохтон — автохто́н 1 іменник чоловічого роду, істота тубілець автохто́н 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину автохто́н 3 іменник чоловічого роду про рослину Орфографічний словник української мови
  4. автохтон — АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Словник синонімів української мови
  5. автохтон — Автохто́н, -на, -нові; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. автохтон — Представник корінного первісного населення краю, на відміну від пізніше прибулого. Універсальний словник-енциклопедія
  7. автохтон — -а, ч., книжн. 1》 Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. 2》 Організм, що виник у процесі еволюції в даній місцевості і, на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. автохтон — АВТОХТО́Н, а, ч., книжн. Корінний житель країни або місцевості; абориген, тубілець. Словник української мови в 11 томах
  9. автохтон — АВТОХТО́Н, а, ч. 1. Те саме, що абориге́н 1. Генетична структура населення – співвідношення у складі населення між уродженцями цієї місцевості: корінними жителями (автохтонами) і некорінними жителями (алохтонами) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах