адіть

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук, щоб звернути увагу на когосьщось), ГЛЯНЬ, КЕ розм., АДИ́ (АДІ́Т) (АДІ́ТЬ) діал., ІЙО́Н діал. (Фаон:) Ти втомлена. Дивись, — бліда (Леся Українка); — Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (О. Гончар); — Диви, пташина лежить (О. Довженко); О! Глянь! Стрибають в іскрянім півколі Маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський); Подивилася (Дорина) з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко); Якийсь дотепник не проминув нагоди поплескати язиком. — Ади, наші бригадири уже сватами стали (М. Ю. Тарновський); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (вороги), — мовив Кабан (І. Франко); "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм" (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. адіть — Ади́, аді́ть: — а дивіться, а гляньте [1] — а дивіться [X,XII] — дивись, дивіться [24] — дивіться [2,VI,IX,XI,XIII] — диви[сь], дивіться [I] — дивився, дивіться [IV] — дивися, дивіться [II] Словник з творів Івана Франка
  2. адіть — аді́ть вигук незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. адіть — АДІ́ТЬ див. аді́т. Словник української мови у 20 томах
  4. адіть — АДІ́ТЬ див. аді́т. Словник української мови в 11 томах