адіт

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук, щоб звернути увагу на когосьщось), ГЛЯНЬ, КЕ розм., АДИ́ (АДІ́Т) (АДІ́ТЬ) діал., ІЙО́Н діал. (Фаон:) Ти втомлена. Дивись, — бліда (Леся Українка); — Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (О. Гончар); — Диви, пташина лежить (О. Довженко); О! Глянь! Стрибають в іскрянім півколі Маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський); Подивилася (Дорина) з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко); Якийсь дотепник не проминув нагоди поплескати язиком. — Ади, наші бригадири уже сватами стали (М. Ю. Тарновський); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (вороги), — мовив Кабан (І. Франко); "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм" (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. адіт — аді́т вигук незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. адіт — АДІ́Т, АДІ́ТЬ, виг., діал. Те саме, що ади́, ади́-но. Адіть, я весь мокрий, так утомився (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. адіт — АДІ́Т, АДІ́ТЬ, виг., діал. Те саме, що ади́, ади́-но. Адіть, я весь мокрий, так утомився (Фр., IV, 1950, 342). Словник української мови в 11 томах