аморальний

АМОРА́ЛЬНИЙ (який не має моральних підвалин, позбавлений моралі), НЕМОРА́ЛЬНИЙ, ІММОРА́ЛЬНИЙ книжн. Аморальна людина; Неморальний вчинок; Імморальна поведінка. — Пор. 1. розпу́сний.

ГРІ́ШНИЙ (який порушує релігійно-моральні настанови або суперечить їм), НЕПРА́ВЕДНИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, ЛУКА́ВИЙ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст.; ГРІХО́ВНИЙ заст., БОГОМЕ́РЗЬКИЙ заст. (про життя, вчинок, думку й т. ін.). (Маруся:) З того безталанного дня,.. як уздріла я його, мучать мене помисли лукаві, у три ряди облягли грішні думки (Панас Мирний); Неправедне життя; Немила тобі розкіш неправедна (М. Зеров); Жадна нечиста думка не засмітила їй серця (М. Коцюбинський); (Панас (пада перед іконою навколішки):) Согрішив я, окаянний! (М. Кропивницький); Я знаю: нечестиве те кохання (А. Кримський); (Меропія:) Що ж то скаже отець Модестій, як, борони Боже, довідається про це гріховне гульбище (І. Нечуй-Левицький). — Пор. амора́льний.

РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. примусом одружив її з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом (З. Тулуб); (Карпо:) Дивись, як дочка твоя, дівка розпутна, у мене в ногах прощення просить. (Марія:) Встань, Оришко, встань, дочко (В. Собко); Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); (Неофіт-раб:) І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Леся Українка); Полікарп згадує Марту.. Хіба забудеш, коли перед очима Степка, — як дві краплини схожа з обличчя на свою безпутну матір (М. Зарудний). — Пор. амора́льний.