1. Словник синонімів української мови

апелювати

ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.: зверну́тися, обізва́тися (озва́тися), окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися (вда́ритися), оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).

ОСКА́РЖУВАТИ (офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій), ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, АПЕЛЮВА́ТИ юр. — Док.: оска́ржити, опротестува́ти. Мединський.. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (М. Руденко); Наказ треба виконувати неодмінно. Півофіціальну вказівку можна опротестовувати (П. Оровецький); Апелювати проти рішення суду.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апелювати — апелюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. апелювати — (до кого) звертатися; (проти вироку) оскаржувати що; п! ПРОСИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. апелювати — Закликати, закликати, звертатися, звернутиов, скаржитися, поскаржитися, удаватися, удатися, повдаватися Словник чужослів Павло Штепа
  4. апелювати — -юю, -юєш, недок. і док. 1》 юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. 2》 перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. апелювати — АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док. 1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. У Запорозькій Січі з другої половини XVI ст. більшість кримінальних справ розглядав військовий суддя. Словник української мови у 20 томах
  6. апелювати — апелюва́ти (від лат. appello – звертаюсь) 1. Оскаржувати яку-небудь постанову, подавати апеляцію. 2. Шукати підтримку у якогось авторитету. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. апелювати — Апелюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. апелювати — АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док. 1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію. — Мухтаров Саїд Алі подав заяву до ЦКК, апелюючи проти ухвали бюро Кокандського обкому партії (Ле, Міжгір’я, 1953, 458). Словник української мови в 11 томах
  9. апелювати — рос. апеллировать (від латин. appello — звертаюсь) — 1. Оскарження якоїсь дії, постанови шляхом звернення до вищої владної чи судової інстанції. 2. Шукати підтримку від більш авторитетної чи вищої за рангом посадової особи або організації. Eкономічна енциклопедія
  10. апелювати — Апелюва́ти, -лю́ю, -єш гл. Апеллировать. Стор. Словник української мови Грінченка