багнище

БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. (болотисте тванисте місце, болотиста місцевість); ГНИЛОВО́ДДЯ, ГНИЛОВІ́Д рідше, ГНИЛОВО́ДЬ рідше, ПРОГНІ́Й (болотиста місцевість, покрита стоячою, затхлою водою); МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МОКРЯ́К діал., МОКРА́ВИНА діал. (грузьке, вологе місце, низина, залита водою); РУДА́ діал., РУ́ДКА діал. (іржаве болото). Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки, дороги не наїжджені, плутані — вдарять дощі, ні проїдеш, ні пройдеш (Григорій Тютюнник); Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (І. Нечуй-Левицький); У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє (Т. Шевченко); Коровайний узявся перекинути через мочарі греблю і міст, щоб до дач не треба було робити гаку у п'ять-шість кілометрів (Д. Бедзик); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); (Олександр:) Позастрявали машини в болоті. Ревуть мотори... Газують.. Не можуть вилізти з багнюки (Ю. Мокрієв); Оленчук не впізнавав своїх штурмовиків. Замість виснаженої, смертельно втомленої колони, що тільки-но знемагала в багновищах Сиваша, пролітали перед ним зараз лави інших, мовби окрилених людей (О. Гончар); Якийсь кат за сьогодні моста розвалив, саме зуб'я стирчить.. — Отож, хоч-не-хоч, а доведеться тепер, як замутеличеній вівці, кружляти об'їздами до самісінької ночі. Вдадуться нам ці об'їзди на гниловодді (М. Стельмах); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно... Чи кожного Дорош пошле косить, гребти на болоті сіно? (К. Гордієнко); — Не голоси, — строго наказав дід. — Зніми з нього все, в сухе вдягни... Та швидше, не чухайся, кажу... В прогній вскочив (В. Большак). — Пор. драговина́, 1. трясовина́.

БОЛО́ТО (погане середовище, що справляє несприятливий вплив на кого-небудь; те, що засмоктує, губить усе хороше в людині), БАГНО́, ТРЯСОВИНА́, ТВАНЬ зневажл., БАГНИ́ЩЕ розм., БАГНОВИ́ЩЕ розм., БАГНЮ́КА підсил. розм. Тут я почуваю, що мене затягає в болото міщанського життя (В. Еллан-Блакитний); Щось починало їй (Левантині) казати, що даремна її надія, що не має вона такої сили, щоб вирвати Романа з того багна (злодійського), в якому він опинився (Б. Грінченко); За символом в поезії декадансу завжди простягалася болотна трясовина містичного, "божественного", "непізнаванного" (Л. Новиченко); Вона стане матір'ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (П. Колесник).

ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь (прислів'я); — Ой дочко! І чого тобі було лізти в ту грязюку та ще й босоніж..? (І. Нечуй-Левицький); Рвонули коні! Каміння, болото сипнули з-під копит (Г. Хоткевич); Брели по коліна солдати в багні, Волами вивозили танки й гармати... (І. Нехода); Із станції тягачами по багнищі тягнуть (фураж) (О. Гончар); Весняна вода розмила шляхи, видовбала рови і ями, перетворила дорогу на суцільне багновище (М. Чабанівський); — Ми подібні будем до свиней, которі, вилізши з багнюки, знову в той самий кал ідуть (О. Ільченко); І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю (М. Старицький); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний); Сорочина вся в тванюці масній (П. Козланюк); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (І. Вирган); За кілька хвилин земля під ногами вже перетворилася в буре місиво (Н. Рибак).