баговиння

БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. (болотисте тванисте місце, болотиста місцевість); ГНИЛОВО́ДДЯ, ГНИЛОВІ́Д рідше, ГНИЛОВО́ДЬ рідше, ПРОГНІ́Й (болотиста місцевість, покрита стоячою, затхлою водою); МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МОКРЯ́К діал., МОКРА́ВИНА діал. (грузьке, вологе місце, низина, залита водою); РУДА́ діал., РУ́ДКА діал. (іржаве болото). Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки, дороги не наїжджені, плутані — вдарять дощі, ні проїдеш, ні пройдеш (Григорій Тютюнник); Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (І. Нечуй-Левицький); У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє (Т. Шевченко); Коровайний узявся перекинути через мочарі греблю і міст, щоб до дач не треба було робити гаку у п'ять-шість кілометрів (Д. Бедзик); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); (Олександр:) Позастрявали машини в болоті. Ревуть мотори... Газують.. Не можуть вилізти з багнюки (Ю. Мокрієв); Оленчук не впізнавав своїх штурмовиків. Замість виснаженої, смертельно втомленої колони, що тільки-но знемагала в багновищах Сиваша, пролітали перед ним зараз лави інших, мовби окрилених людей (О. Гончар); Якийсь кат за сьогодні моста розвалив, саме зуб'я стирчить.. — Отож, хоч-не-хоч, а доведеться тепер, як замутеличеній вівці, кружляти об'їздами до самісінької ночі. Вдадуться нам ці об'їзди на гниловодді (М. Стельмах); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно... Чи кожного Дорош пошле косить, гребти на болоті сіно? (К. Гордієнко); — Не голоси, — строго наказав дід. — Зніми з нього все, в сухе вдягни... Та швидше, не чухайся, кажу... В прогній вскочив (В. Большак). — Пор. драговина́, 1. трясовина́.

ГРЯЗЬ (розмокла земля), ГРЯЗЮ́КА підсил., БОЛО́ТО, БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ підсил., БАГНОВИ́ЩЕ підсил., БАГНЮ́КА підсил., БАГНОВИ́ЦЯ, БАГОВИ́ННЯ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА підсил., КАЛ розм., КАЛЮ́КА підсил. розм.; МІ́СИВО розм. (на дорозі — від ніг, коліс тощо). Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь (прислів'я); — Ой дочко! І чого тобі було лізти в ту грязюку та ще й босоніж..? (І. Нечуй-Левицький); Рвонули коні! Каміння, болото сипнули з-під копит (Г. Хоткевич); Брели по коліна солдати в багні, Волами вивозили танки й гармати... (І. Нехода); Із станції тягачами по багнищі тягнуть (фураж) (О. Гончар); Весняна вода розмила шляхи, видовбала рови і ями, перетворила дорогу на суцільне багновище (М. Чабанівський); — Ми подібні будем до свиней, которі, вилізши з багнюки, знову в той самий кал ідуть (О. Ільченко); І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю (М. Старицький); Шість бульдозерів.. витягали екскаватор з баговиння (П. Інгульський); Надвір вийдеш — дощ та твань, та туман непроглядний (Панас Мирний); Сорочина вся в тванюці масній (П. Козланюк); Під стріхами щебечуть ластівки, Будуючи хоромки із калюки (І. Вирган); За кілька хвилин земля під ногами вже перетворилася в буре місиво (Н. Рибак).

ЖАБУРИ́ННЯ (водорості, що ростуть у стоячих водах), БАГОВИ́ННЯ, ЖА́БУР діал. На воді густо плавало слизьке жабуриння (П. Козланюк); Наймити.. витягли повний волок баговиння, карасів, линів, раків та жаб (І. Нечуй-Левицький); Таке мерзенне (болото), Поржавіло, від жабуру зелене (Є. Гребінка).