бажаючий

ОХО́ЧИЙ ім. (той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь), БАЖА́ЮЧИЙ, ОХО́ТНИК розм. Охочих ходити до школи все більшало (Л. Юхвід); Бажаючі підійти до коменданта штовхалися і терлися, як вівці в загороді (Григорій Тютюнник); — Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить.., — звернувся Опанас до людей (Л. Яновська). — Пор. доброво́лець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бажаючий — 1. Як правильно сказати: бажаючий чи охочий? Відомо, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючі). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
бажаючий — бажа́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
бажаючий — Який хоче, сповнений бажання, п-к охочий, с. жадущий, спраглий; мн. БАЖАЮЧІ, хто хоче <н. хто хоче мати — бажаючі мати>. Словник синонімів Караванського
бажаючий — Бажаючий — що (котрий, який) бажає — охочий Часто можна натрапити на таке оголошення: «Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
бажаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до бажати. || у знач. ім. бажаючий, -чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
бажаючий — БАЖА́ЮЧИЙ, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб .. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Я. Щоголів); Бажаючих виконувати роль піонера й партизанів знайшлося багато (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
бажаючий — БАЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до бажа́ти; // у знач. ім. бажа́ючий, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб.. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Щог. Словник української мови в 11 томах