1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

бажаючий

Бажаючий — що (котрий, який) бажає — охочий

Часто можна натрапити на таке оголошення: «Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі». Ми знаємо з попереднього, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому треба добрати способу, щоб уникнути в наведеній фразі штучного дієприкметника бажаючі. Як це зробити?

Можна, як ми бачили вже, вдатись до описової конструкції: «Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії»; можна, не міняючи змісту фрази, висловитись по-іншому, підшукавши відповідний прикметник. Узяти хоч би прикметник охочий — він цілком відповідає тому поняттю, що його намагались висловити автори оголошення незграбним утвором бажаючий: «В козацькому таборі по-старому не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору охочі молодці помірятися з паном козацькою силою» (Я. Качура). Цим прикметником можна передати думку й у згаданому оголошенні: «Охочим узяти участь в екскурсії слід записатися в місцевкомі».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бажаючий — 1. Як правильно сказати: бажаючий чи охочий? Відомо, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому варто уникати незграбного штучного утворення бажаючий (бажаючі). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. бажаючий — бажа́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бажаючий — Який хоче, сповнений бажання, п-к охочий, с. жадущий, спраглий; мн. БАЖАЮЧІ, хто хоче <н. хто хоче мати — бажаючі мати>. Словник синонімів Караванського
  4. бажаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до бажати. || у знач. ім. бажаючий, -чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бажаючий — БАЖА́ЮЧИЙ, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб .. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Я. Щоголів); Бажаючих виконувати роль піонера й партизанів знайшлося багато (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  6. бажаючий — ОХО́ЧИЙ ім. (той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь), БАЖА́ЮЧИЙ, ОХО́ТНИК розм. Охочих ходити до школи все більшало (Л. Словник синонімів української мови
  7. бажаючий — БАЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до бажа́ти; // у знач. ім. бажа́ючий, чого, ч. Той, хто бажає здійснити, одержати, здобути що-небудь. Всі тільки ніченьку й ждуть. Щоб.. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Щог. Словник української мови в 11 томах