байбарак
КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. (короткий, не покритий тканиною). Пахтіло (в хаті) чимось кислим — чи то намоклим кожухом, чи то старою капустою (В. Винниченко); — А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою? — З шубою, Пал Палич (А. Крижанівський); Полягали спати в курені на прим'ятому сухому сіні. Вкрилися линтварем, який дав їм Павло (М. Чабанівський); Під сосною стояв кривий Андрій — в короткій жовтій кожушанці, в лисячій шапці, з дробовиком через плече (Є. Гуцало); Кум підійшов наперед, шпурнув набік кований бук, скинув із себе байбарак (Марко Черемшина); Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком (Ганна Барвінок); Ні кожушини, ні одежини, Ні черевиків нема! (Я. Щоголів).
Значення в інших словниках
- байбарак — байбара́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- байбарак — -а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. Великий тлумачний словник сучасної мови
- байбарак — БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. – Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (В. Словник української мови у 20 томах
- байбарак — БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. — Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (Сам., II, 1958, 9); Одягнений у сукняний байбарак домашнього виробу, дідок мав святковий вигляд (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 72). Словник української мови в 11 томах
- байбарак — Байбарак, -ка м. 1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья. Шух. І. 126. Гол. Од. 68. 2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Канев. у. Борз. у. Заробила в мене грошенят на байбарак. Г. Барв. 251. Словник української мови Грінченка