1. Словник української мови у 20 томах

байбарак

БАЙБАРА́К, а, ч.

Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном.

– Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (В. Самійленко);

Чуйкевич бере шаблю з кута, вдягає хутром підбитий байбарак і виходить на подвір'я (Б. Лепкий);

Одягнений у сукняний байбарак домашнього виробу, дідок мав святковий вигляд (О. Кундзич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байбарак — байбара́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. байбарак — -а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. байбарак — КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. Словник синонімів української мови
  4. байбарак — БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. — Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (Сам., II, 1958, 9); Одягнений у сукняний байбарак домашнього виробу, дідок мав святковий вигляд (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 72). Словник української мови в 11 томах
  5. байбарак — Байбарак, -ка м. 1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья. Шух. І. 126. Гол. Од. 68. 2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Канев. у. Борз. у. Заробила в мене грошенят на байбарак. Г. Барв. 251. Словник української мови Грінченка